Ведуча тележурналу «Все буде добре» і програми «Все буде смачно!» На каналі СТБ для мільйонів українців за останні пару років стала практично рідною. Кожен день Надія запрошує до себе в студію відомих людей, щоб відкрити їх для глядачів з іншого боку, передає Корупція.Стар.
Але мало хто знає, що ця дивовижна жінка переборола в собі безліч комплексів.
"Я зовнішністю своєю була незадоволена, і компліментів приймати не вміла. Із золотою медаллю та червоним дипломом кілька років виконувала роль хранительки домашнього вогнища — без досвіду роботи важко було працевлаштуватися. Рук не опустила. Втомившись від побуту, зібралася з силами і… З двома вищими освітами (технічною та економічною) збудувала… кар’єру журналістки."
Про славу телезірки Надія не мріяла, та це не завадило їй стати улюбленою телеведучою багатьох глядачів. Запрошення на проект “Все буде добре” (СТБ) збіглося з особистою драмою – розлученням з другим чоловіком. Рятувалася телеведуча творчою роботою, що приносило їй задоволення.
"Часом чую: “Надю, я не змогла б, як ти, усміхатися, коли зовсім цього не хочеться”. Робота мене навчила. Професійний навик. Коли я прийшла працювати на радіо, мені казали: голос ведучої має бути веселим і енергійним, щоб слухачів підбадьорити, настрій їм покращити. Тоді вони залюбки слухатимуть твої передачі. Тож я засвоїла: якщо у мікрофон говорити з усміхненим обличчям, змінюються і голос, і інтонація. З часом звикла до цього настільки, що звичку перенесла у повсякдення. Допомагає вона і на телебаченні. Адже глядач не повинен помічати ані поганого настрою телеведучого, ані його переживань." — розповідає телеведуча.
Та найцікавіше те, що справжнє ім’я цієї жінки — Людмила. Чому ж її називають Надією? Переїхавши до Києва, відома на сьогодні, телеведуча змінила ім'я. За паспортом – Людмила, а кличуть Надією.
"Коли мені було лише півроку, я дуже захворіла (крупозне запалення легенів у той час було практично смертельним діагнозом). В одній з лікарень знайшовся лікар, який зробив все, аби врятувати мене. Дорослі полегшено зітхнули, а бабуся сказала: «Цю дитину треба було Надією назвати». Кілька місяців так мене і кликали, але потім знову називали іменем, яке дали при народженні. Коли мама про розповіла цей випадок, я подумала: якщо немовлям я зуміла вижити, то, може, ім’я Надія допоможе стати успішною? Пам’ятаю, з Києва мені в Кременчук зателефонувала подруга. “На одній з радіостанцій, — каже, — потрібна ведуча для ранкового шоу”. Я приїхала і пройшла кастинг. Не щодня ж випадає нагода виявити свої здібності. Через кілька років пройшла конкурс і на СТБ. Саме у столиці почала всім представлятися як Надія. Я змінила ім’я — і почало змінюватися моє життя. Стала рішучішою і впевненішою у собі."
